Дитиноцентризм
– наскрізний
принцип виховного процесу, що орієнтує на незаперечне визнання цінності у житті
людини періоду дитинства, соціальні, вікові та індивідуальні потреби учня в
освітньому процесі, його активну участь у шкільному житті та прийнятті рішень.
Дитиноцентризм – це максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.
Актуальними для нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:
• немає адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної
творчості;
• активність учнів у навчальному процесі, орієнтування на інтереси та досвід учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання
на яскравий елемент життя дитини;
• практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого
розвитку дитини з її практичним досвідом;
• відмова від спрямування навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
• виховання вільної незалежної особистості;
• забезпечення свободи і прав дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;
• впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини розуміє виховання гуманістичних і демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству .
Дитиноцентризм
– наскрізний
принцип виховного процесу, що орієнтує на незаперечне визнання цінності у житті
людини періоду дитинства, соціальні, вікові та індивідуальні потреби учня в
освітньому процесі, його активну участь у шкільному житті та прийнятті рішень.
Дитиноцентризм – це максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів. Актуальними для нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:
• немає адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;
• активність учнів у навчальному процесі, орієнтування на інтереси та досвід учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;
• практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;
• відмова від спрямування навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
• виховання вільної незалежної особистості;
• забезпечення свободи і прав дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;
• впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини розуміє виховання гуманістичних і демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству .
Немає коментарів:
Дописати коментар